Табір Соммеказерне, Аугсбург (Somme-Kaserne)
Центр української еміграції після 1945 року
«Благословенний Аугсбург» – так згадувала місто українська лікарка й письменниця Софія Парфанович (1898–1968), яка знайшла тут прихисток після Другої світової війни. Поміж українців у повоєнному Аугсбурзі було багато радянських військовополонених або так званих остарбайтерів. Не всі вони хотіли повертатися до Радянського Союзу. В Аугсбурзі шукали прихистку й учасники українського визвольного руху, у тому числі ті, хто ще після встановлення більшовицької влади емігрував до Польщі чи Чехословаччини. Еміграція другої половини 1940-х років була представлена багатьма фахівцями, науковцями та митцями – це була реакція на переслідування інтелектуальної еліти сталінським режимом. Еміграція стала не лише політичною, а й інтелектуальною втечею.
Postkarte: Somme-Kaserne, ca. 1941; Kunstverlag M. Seidlein, München, Stadtarchiv Augsburg
Ukrainische „Displaced Persons“ bei einem Fest in Tracht, hinten Bldg 25 (heute abgerissen). Quelle: Amerika in Augsburg e.V.
У 1947 році в Аугсбурзі проживало 10,5 тисяч українців, у Мюнхені – 17,5 тисяч, а в Регенсбурзі – 14,3 тисячі. Одним із найбільших центрів у Баварії був табір Соммеказерне, призначений для розміщення так званих «переміщених осіб» (Displaced Persons). У таборі діяли виборні органи самоврядування, підтримувалися порядок і чистота. Тут мешкало багато родин із дітьми. Викладачі з-поміж таборян організували школу, діти навчалися також і в гімназії.
Можливості для освіти мали й дорослі: у таборі діяли курси крою та шиття, електротехніки, тваринництва й домоводства.
З 1946 року тут навіть діяли університетські навчальні курси. У листопаді 1945 року в Аугсбурзі українські вчені-емігранти засновали Українську Вільну Академію Наук (УВАН), яка швидко стала важливим центром наукової діяльності. Згодом багато її членів продовжили роботу у США та Канаді.
Культурне життя вирувало: режисер Володимир Блаватський (1900–1953) заснував театральну трупу, виходили газети, відбувалися літературні вечори, концерти та спортивні змагання. Діяли також спортивні товариства, зокрема «Чорногора», члени якого брали участь у змаганнях і навіть в «Олімпіаді емігрантів».
Українська повоєнна еміграція в Німеччині була унікальною за своїм складом і масштабом діяльності. Багато людей у вигнанні залишалися тут лише тимчасово: під тиском загрози примусової репатріації численні біженці з України емігрували далі до США, Канади та інших країн.
Українські сліди в Аугсбурзі
- РОДИННИЙ ПОРТРЕТ ФІДЕЛІСА БУТЧА В МУЗЕЇ МАКСИМІЛІАНА (Familienporträt Fidelis Butsch im Maximilianmuseum) – Історія однієї подорожі на південь України
- СРІБЛО В МУЗЕЇ МАКСИМІЛІАНА (Silber im Maximilianmuseum) – Срібні шедеври Аугсбурга в Україні
- Халле116 (Halle 116) – Місце відповідальності та пам’яті.
- Табір Соммеказерне, Аугсбург (Somme-Kaserne) – Центр української еміграції після 1945 року
- Державний театр Аугсбурга (Augsburger Staatstheater) – Архітектурний зв’язок з Одесою.
- Будинок ткачів (Weberhaus) – Місток із ранньою історією України
- Цвинтар Вестфрідхоф (Westfriedhof) – Могила українського поета Юрія Клена
Ansprechperson
Maria Issinskaya
Russischsprachige, ukrainische Inhalte
Das Projekt „Meine Stadt – Meine Geschichte“ beschäftigt sich mit der Ausarbeitung und Digitalisierung der migrantisch geprägten Stadtführungen und ist Teil von DIWA 4.0. Das EU-geförderte Projekt DIWA 4.0 unter der Leitung des Büros für gesellschaftliche Integration der Stadt Augsburg setzt sich aktiv für die gleichberechtigte Teilhabe Neuzugewanderter und ein respektvolles Miteinander ein. Mehr Informationen: augsburg.de/diwa
