СРІБЛО В МУЗЕЇ МАКСИМІЛІАНА (Silber im Maximilianmuseum)

Срібні шедеври Аугсбурга в Україні

З XVII століття Аугсбург вважався провідним центром обробки срібла в Європі. Майже жоден княжий чи королівський двір Європи не обходився без коштовних витворів із цього міста: від Мадрида до Санкт-Петербурга, від Стокгольма до Флоренції — аугсбурзькі золоті та срібні вироби прикрашали палаци знаті.

Менш відомим є факт, що, окрім великих європейських міст, таких як Париж, Лондон чи Копенгаген, аугсбурзькі срібні вироби потрапляли також і до Харкова в Україні. Це були не поодинокі ювелірні предмети чи дипломатичні подарунки, а повний комплект придворного обіднього сервізу.

У 1776 році імператриця Катерина II зробила надзвичайно велике замовлення на срібне столові наряддя для новостворених губернаторств Російської імперії. Сьогодні відомо, що аугсбурзькі майстри отримали замовлення на чотири придворні сервізи — Пермський, Ризький, Олонецький та Харківський. Це імператорське замовлення стверджувало високу репутацію ювелірів Аугсбурга по всій Європі та поза її межами. Ба більше, воно демонструвало успішну співпрацю між торговцями сріблом та ювелірними майстернями міста, що була надзвичайно прогресивною для свого часу й забезпечувала успішне виконання навіть найбільших і найвибагливіших замовлень.

Сервіз для Харкова, як і для інших губернаторств, складався приблизно з 1000 окремих столових об’єктів, виготовлених у спеціалізованих майстернях. Він важив понад 500 кілограмів і включав, окрім тарілок та столових приладь, свічники, ємності для спецій та спеціальний презентаційний посуд для придворного частування.

Чотири срібні свічники харківського сервізу були виготовлені аугсбурзьким майстром Йоганном Філіппом Геккенауером (працював у 1741–1793 роках), який надав популярному тоді стилю французького класицизму елегантніших акцентів.

Окрім свічників, у Музеї Максиміліана можна також помилуватися однією (з восьми) овочевою мискою з куполом і тареллю із теплим куполом для гарячих страв. Обидва предмети харківського столового сервізу виготовлені майстром-ювеліром Крістіаном ІІ Дрентветтом (дата народження та смерті невідома).

Хоча харківський сервіз більше не існує у повному складі, його поодинокі предмети дають можливість відвідувачам простежити культурний зв’язок між Аугсбургом та Харковом, уявити міжнародні зв’язки історії срібного мистецтва.

Наступник Катерини II, її син Павло I, розпорядився перевезти всі губернські сервізи до Санкт-Петербурга, де їх було занесено до інвентарних списків. Подальша доля цих коштовних предметів у XIX–XX століттях залишається невідомою: частину, ймовірно, було переплавлено, інші потрапили до Москви — до Збройової палати Кремля або Державного історичного музею. Багато предметів із сервізів було продано окремими одиницями на аукціонах за кордоном.

Але варто наголосити, що збережені срібні предмети розкривають не лише сліди європейської моди на срібло, а й частинку української історії, яка й досі живе в Аугсбургу.

 

 

---

Das Projekt „Meine Stadt – Meine Geschichte“ beschäftigt sich mit der Ausarbeitung und Digitalisierung der migrantisch geprägten Stadtführungen und ist Teil von DIWA 4.0. Das EU-geförderte Projekt DIWA 4.0 unter der Leitung des Büros für gesellschaftliche Integration der Stadt Augsburg setzt sich aktiv für die gleichberechtigte Teilhabe Neuzugewanderter und ein respektvolles Miteinander ein. Mehr Informationen: augsburg.de/diwa